Пам'ять про бабин яр
Ба́бин Яр — урочище на північно-західній околиці Києва. Простягається від Кирилівської вулиці в напрямку вулиці Мельникова між Кирилівською церквою і вулицею Олени Теліги.
Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У XV—XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба.
Бабин Яр став всесвітньо відомим через масові розстріли, переважно євреїв, у 1941—1943 роках, здійснені німецьким окупаційним командуванням під час Другої світової війни.
Бабин Яр — одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із людською трагедією. Тут, починаючи з 29 вересня 1941 р. і до жовтня 1943 р., гітлерівські окупаційні власті знищили понад 100 тис. осіб (за даними повідомлення Надзвичайної державної комісії по встановленню й розслідуванню злодіянь, скоєних німецько-фашистськими загарбниками).
«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника-Доктерівський (коло кладовищ).
Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше...».
Таке анонімне оголошення про переселення євреїв було розклеєно по місту напередодні — 28 вересня 1941 р.
...А завтра сталася трагедія. 29 вересня 1991 року, через півстоліття, Центральне телебачення СРСР підтвердило, що в перші два дні у Бабиному яру загинуло 33 771 єврей.
Необхідно підкреслити, що єврейська катастрофа була частиною загальної трагедії, яку пережив увесь народ України, що став жертвою нацистських душогубів. Але, якщо слов'ян, зокрема українців, убивали за політичними ознаками, то євреїв — лише за те, що вони євреї — в рамках гітлерівської доктрини «Війна за світове панування — це війна проти євреїв».
Антиєврейські заходи вживалися фашистами негайно після захоплення того чи іншого населеного пункту: отруєння у газових камерах, спалення у крематоріях, голодомор, розстріл, катування, цькування собаками тощо.
Масове знищення єврейського народу протягом 1933-1945 років отримало назву «голокост», і трагедія у Бабиному Яру — одна з його чорних сторінок.
Пам'ять про неї увічнено архітектурними пам'ятниками, художніми та музикальними творами, кінострічками, а головне — пам'ять живе в наших серцях
«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника-Доктерівський (коло кладовищ).
Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше...».
Таке анонімне оголошення про переселення євреїв було розклеєно по місту напередодні — 28 вересня 1941 р.
...А завтра сталася трагедія. 29 вересня 1991 року, через півстоліття, Центральне телебачення СРСР підтвердило, що в перші два дні у Бабиному яру загинуло 33 771 єврей.
Необхідно підкреслити, що єврейська катастрофа була частиною загальної трагедії, яку пережив увесь народ України, що став жертвою нацистських душогубів. Але, якщо слов'ян, зокрема українців, убивали за політичними ознаками, то євреїв — лише за те, що вони євреї — в рамках гітлерівської доктрини «Війна за світове панування — це війна проти євреїв».
Антиєврейські заходи вживалися фашистами негайно після захоплення того чи іншого населеного пункту: отруєння у газових камерах, спалення у крематоріях, голодомор, розстріл, катування, цькування собаками тощо.
Масове знищення єврейського народу протягом 1933-1945 років отримало назву «голокост», і трагедія у Бабиному Яру — одна з його чорних сторінок.
Пам'ять про неї увічнено архітектурними пам'ятниками, художніми та музикальними творами, кінострічками, а головне — пам'ять живе в наших серцях
.
